А шо, так можна було?! Огляд коміксу “Зоряні Війни. Офіційна колекція коміксів. Класика. Частина 2”, том 2

Така довга назва і така нудна історія, що пам’ять одразу ж робить фінт “забути все прочитане”, тому спробую описати по свіжих слідах (ось наскільки це погано).

Одна з перших спроб створити розширений всесвіт франшизи, коли з матеріалів був лише перший фільм, кілька інтерв’ю та купа мерчу (іграшок, наліпок, розмальовок, футболок). Отже, сценаристам видавництва Марвел чи то не було відомо, куди рухатиметься франшиза, чи то сам Лукас не знав, куди повернути (бо 5-й епізод ще не існував в природі), тому в комікси завезли всякого різного, що десь колись зустрічалося у науковій фантастиці чи пригодницькій літературі.

Лінію з космічним піратом на імперському крейсері продовжили. Особлива увага на те, як одній його помічниці заморочили голову боротьбою за права жінок - у цього тренду в різні роки були злети та падіння. Жінок малюють завжди з добрячою пазухою цицьок, бо як же той комікс продавати без них, ага. Щоправда, все в рамках дитячої літератури, щоб цензори не прискіпалися.

Після битви при Явіні Люк полетів шукати місце для нової бази повстанців, і потрапив на планету-океан, де вигріб пригод від місцевих поганців, які за допомогою акустичних хвиль (щоооо?) аварійно саджали на свою планету все, що пролітало повз неї та було схоже на зореліт. Тут у нас і чуваки на морських драконах з’являються, і тільки Конана не вистачає (хоча сам Люк статурою на нього дуже схожий. На нього та одночасно на Хі-Мена (He-Man).

Далі на ту ж планету потрапляють й інші герої саги, і Чубакка, намальований то як ведмідь, то як горила, не признає Люка, бо, бач, немає поруч Хана, аби все йому пояснити. Коротше, Люкові вигрібання продовжились, поки Хана Соло не повернули в локацію з шерстяним клубком.

Завершується все тим, що космічним піратам, які весь час поневірянь на планеті були лише фоном, таки вдається побитися з Ханом у космосі і без скафандрів (в якихось недолугих масках від аквалангу), і нам ще раз показують, що Соло таки стріляє першим. Ну, хоч тут не стали корчити з героя лицаря, що очікує удару по морді, аби почати діяти.

Розібрались з одним філлерним поганцем - ось вам другий, ще й кіборг у броні ультрамаринів, що ненавидить роботів (як виявилось, це основна так би мовити моральна сторона історії, "расизм" стосовно роботів, аби показати, що расизм в реалі - теж погано). Його представили у відриві від основної компашки, звівши в одну локацію з зеленим м’ясоїдним кроликом (так, таааак, ви маєте його пам’ятати, це ж основний фейл Марвелу, коли вони першими почали комікси про Скайвокерів малювати). Добре хоч, що цей сюжетний арк поки що зайняв лише одну главу, бо далі нам показують вже нашу стару компанію, яка попадає на космічну станцію-колесо з казіно та гладіаторськими боями.

І тут нам ліплять одразу двох поганців, а для того, щоб привернути увагу до інших персонажів, Люка відправляють в кому.

Все ще багато тексту від автора, все ще купа зайвих пояснень. Все ще занадто деталізовані діалоги, через які інколи переказують те, що відбувалося в попередніх главах.

Намальовано дуже стандартно як для сімидесятих - поп-арт поп-артом. До темпу історії треба звикати, та й сама вона зайде далеко не всім. Коротше, це для тих, хто любить відслідковувати еволюцію коміксів та популярних персонажів.

А ще тут страшненький C3PO, якому змінили форму голови. Зі всіх персонажів він найбільше відповідає канону. Інші персонажі, крім R2D2 і Вейдера, на себе не схожі (в Леї кілька разів міняється обличчя, в Соло таке міцне підборіддя, що хоч цеглини лупаш).

Ще тут є сюжетна дірка, яку нічим не пояснили - Дарт Відро до своїх дістався, але одразу ж не відправив нікого бомбити повстанців на Явіні 4. Базу на Явіні мали б одразу евакуювати, але ні, повстанці шукають собі спокійно місце під нову схованку, і хай весь світ почекає. Як показав наступний том, все складно, бо в імперців щодо Явіну з'явився дуууууже хитрий план (фейспалм.жипег).