О’кей-о’кей, це знову огляд на картинки з написами, наче ви чекали на щось інше.
“Огляд”, трясця… Мені якось треба буде прикрутити пафос, бо я просто викладаю свої враження, іноді розмішуючи їх спойлерами. Це я так відмазався, що не дуже сильно розбираюсь у всіх коміксових перепетіях Марвелу, але десь там щось чув.
Що ми тут маємо: продовження “Росомахи: Старого Логана”, в якому, власне, постапокаліпсис, Логан старий, відійшов від справ, завів сім’ю, згодував сім’ю купці халків та в результаті тих самих халків перебив. Рефлексія по втраченому минулому та одному дуже поганому вчинку також є. Власне, той вчинок і довів до такого.
Але то було в оригінальній лімітованій серії. У продовженні старий Логан відчуває, що зі світом щось не так. Не так з ним те, що різні альтернативні всесвіти були злиті в один континуум, такий собі Світ Битв, де реальності розділені гхмх... стінами. Заждіть тягнути руку до лоба, не все так погано, бо історія дійсно цікава.
Звичайно, Логану про той Світ Битв невідомо нічого від слова “нічого”, але чуйка та бажання розібратись та покарати по можливості кого треба беруть гору, і наш сивий стариган лізе таки на стіну, аби зустріти чергового тора та отримати блискавкою по адамантію.
Тор всіма своїми діями натякає, що не все так просто, але Логану те пофіг, тому що опиняється він у іншій реальності, де дивом живий Апокаліпсис та його вершники шугають джунглями та руїнами купку Людей Ікс, наявність яких дещо збиває Росомаху з пантелику. Бо він їх тойво, дивись першоджерело.
Отже, у нас тут історія про важку подорож в пошуках істини, і протягом цієї історії Логан знову ледь не переступає межу. Самообман персонажа виписані відмінно, відсилки до “Повернення Темного Лицаря” Міллера (та інших його творів) додає всьому дійству глибини - тут у нас герой посеред кризи, у ключові моменти він опускав руки, а відновлення дається важкувато. Бо боротьба йде, перш за все, з собою, із своїм сприйняттям світу, із необхідністю знову комусь довіряти навіть після того, як життя добряче тебе відгамселило.
Намальовано з урахуванням настрою сцен. Нуарні двокольорові кадри там, де має місце жорстокість та гнів. Мінімум кольорів пустелі, брудні руїни мегаполісів, ілюміновані технологічні хащі, різкий контраст. Особливої деталізації тут не чекайте, це інколи нагадує те, як малювали “Темну Вежу”.
Діалоги. Бендіс, якого, напевно, били по рукам за зайвий флуд. Нічого надлишкового, все на місці.
Лише одна проблема - співпереживати героєві важкувато, особливо через те, що знаєш, чим завинив головний герой і якою інколи ганчіркою він був. Але це все особисте, можливо, іншим читачам нормально зайде.
Чи варто купувати? Безумовно, так. Історія нормально сприймається як щось самостійне, на перших сторінках все пояснять. Є офіційна українська локалізація.
Про другу частину дуже коротко тут.
Коментарі
Дописати коментар