Старого Супермена вбивають, але на підхваті є Супермен з паралельної реальності. Новий супермен спочатку допомагає тишком-нишком, але потім його обламують показатися на публіці.
Та це не основний сюжет. Основне тут - історія синочка. Так, тепер це сімейна драма про дорослішання, причому з дуже нереалістичними навіть для коміксу поворотами. Син випадково вбиває кота, і в нього після цього ніякої психологічної травми, хоча основний посил коміксу - про напівлюдську природу дитини. Лоіс відправляє сина, який ще не освоївся з суперсилами, битися з ворогом, але буквально через кілька сторінок біжить захищати синочка, втиснувшись в екзоскелет і косплеячи Ріплі з “Чужих”.
Поганцем виступає… емм… сутність, створена Генералом Зодом для приборкання непокірних. І тут сюжет робить традиційний для всього ДіСі крок в метафізику. Фантомна Зона, душі, все в тому ж дусі. Ні, я розумію, ДіСі більше по релігійності та переказ старих міфів на новий лад, але це вже мені особисто приїлося. Так от, сутність, яку називають Винищувачем (ооооооох, неймінг!), здатна засмоктувати душі і зберігати в собі геном криптонської раси, на той випадок, якщо криптонцям загрожуватиме армагєдєц. І виглядає ця сутність, як рідкий термінатор з темного металу у пафосних окулярах. Ох…
Плюс тут показують бет-печеру на Місяці.
Але, якщо ознайомитись з іншими стартовими серіями серії Rebirth, починаєш помічати неузгодженність сценаріїв, бо їх пишуть різні сценаристи. У стартовому коміксі всієї Rebirth-лінійки дружина Супермена переконує його показатись Лізі Справедливості та приєднатись до неї. У першому томі “Ліги…” та сама дружина вже говорить про те, що ну його нафіг, подумай про сім’ю. У окремій серії про Супермена маємо те, що цей момент просто поверхнево обставляють, діалогу про моральний вибір уникають і взагалі не пояснюють, звідки той дубль Супермена взявся, тому доводиться читати статтю після галереї обкладинок.
Я нічого не говорю про стиль малюнку, бо він традиційний для серії: все дуже яскраве, кадри зрежисовано зрозуміло, загубитися важко. Комікс читається хай і не через силу, але щоб дістатися до чогось цікавого, доводиться терпіти моменти з вихованням сина.
Коментарі
Дописати коментар